Президент ЕЕК В'ячеслав Моше Кантор про сучасний антисемітизм і його формах

Антисемітизм в сучасному суспільстві - проблема, що вимагає невідкладного рішення, причому рішення максимально дієвого та ефективного, оскільки слова і декларації більше не працюють, впевнений президент Європейського єврейського конгресу (ЄЕК) В’ячеслав Моше Кантор. Для самого В’ячеслава Моше Кантора боротьба з антисемітизмом стала одним з ключових напрямків його роботи на посаді безлічі громадських організацій, в тому числі і тих, які безпосередньо пов’язані з просуванням ідей толерантності, взаєморозуміння та взаємоповаги в суспільстві, а також проти будь-яких форм нетерпимості, ненависті і ксенофобії.

Як оцінити антисемітизм?

У своїй діяльності бажаючи спиратися на фактичні дані, В’ячеслав Кантор виступив з ініціативою створити спеціальний дослідних центр, який займався б цілеспрямовано саме проблемами сучасного єврейства. Ця ініціатива знайшла втілення в 2010 році, коли при Університеті Тель-Авіва урочисто відкрили Центр Кантора з вивчення сучасного європейського єврейства. Щорічні звіти фахівців Центру про рівень антисемітизму в світі, складені на основі даних про злочини на грунті ненависті до євреїв, а також інших форм прояву антисемітизму, стали базисом для подальших ініціатив і розробок В’ячеслава Кантора, а також визнаються і високо цінуються багатьма експертами по всьому світу.

президент еек в'ячеслав моше кантор про сучасний антисемітизм і його формах

У перший же рік свого існування Центр Кантора зробив невтішні висновки про поширення антисемітизму в світі: не дивлячись на всі цивілізаційні досягнення і бурхливий розвиток суспільства, ненависть і переслідування євреїв тривають навіть в найрозвиненіших країнах. З цієї точки зору, відзначають фахівці Центру Кантора, 2009 рік став одним з піків глобального антисемітизму - в світі було скоєно близько 1 130 злочинів, нападів та інших актів насильства по відношенню до євреїв. Надалі градус жорстокості в прояві антисемітизму як ніби пішов на спад, проте сама нетерпимість, на жаль, нікуди не поділася.

президент еек в'ячеслав моше кантор про сучасний антисемітизм і його формах

Як зазначив В’ячеслав Моше Кантор, коментуючи дані дослідників, антисемітизм не завжди призводить до злочинів, проте це не скасовує його жорстокості. Нетерпимість може постійно транслюватися в суспільстві, проникати в ЗМІ, на політичні трибуни, навіть безпосередньо зачіпати політику держави. Говорячи про політику, Моше Кантор навів приклад з Ізраїлем, чиї дії і рішення нерідко стають немов би приводом для антисемітів почати вихлюпувати свою нетерпимість по відношенню до євреїв як нації, незалежно від того, де вони живуть і мають якесь відношення до Ізраїлю. Більш того, відзначає Моше Кантор, антіізраілізм дозволяє начебто підвести логіку і причину під антисемітизм, і тому він такий небезпечний.

Захистом в цьому випадку для всього суспільства має стати утворення, каже В’ячеслав Кантор, освіта та підвищення рівня культури серед громадян, особливо щодо таких актуальних питань, як нетерпимість і толерантність. Крім того, переконаний Моше Кантор, ніяка свобода слова і свобода думок не може виправдати нападки і агресію до якого-небудь народу, особливо якщо агресивні висловлювання і настрою ставлять під загрозу життя людей.

Наростання загрози

До 2015 року вже багато експертів підкреслювали небезпеку того рівня антисемітизму, що фіксується в світі. В’ячеслав Моше Кантор в своєму виступі на перших Щорічних загальних колоквіумі з проблеми дотримання фундаментальних прав ЄС в Брюсселі зазначив, що не менш небезпечними є й інші тенденції, що йдуть пліч-о-пліч з антисемітизмом: це спроби героїзації нацизму, виникнення і зростаюча популярність неонацизму, а також поширення численних варіацій релігійного та іншого екстремізму, заснованого на ненависті і нетерпимості. Зрозуміло, зазначив В’ячеслав Кантор, з цими проблемами пов’язана і проблема біженців в Європу з менш благополучних країн, звідки радикально налаштовані люди нерідко привозять власні агресивні ідеології, не бажаючи приймати європейські цінності.

президент еек в'ячеслав моше кантор про сучасний антисемітизм і його формах

З цими тенденціями боротьба повинна вестися в напрямок освіти, знову підкреслив Моше Кантор. Перш за все, потрібно зміцнювати і просувати істинно європейські цінності, що базуються на взаємоповазі та толерантності. Що стосується боротьби з антисемітизмом, підкреслив В’ячеслав Моше Кантор, то вона має як важливого значення сама по собі, так і як частина комплексної боротьби з нетерпимістю в цілому.

Трансформація антисемітизму

За підсумками 2015 року експерти Центру Кантора відзначили в Європі посилення антисемітських настроїв, причому з їх трансформацією з насильницьких злочинів в риторику і ідеологічні випади. В’ячеслав Моше Кантор, коментуючи це дослідження, відзначив той факт, що зниження числа злочинів на ґрунті антисемітизму, хоч і викликає позитивні емоції, на ділі є наслідком не зниження нетерпимості як такої, але посилення охорони і заходів безпеки на єврейських об’єктах, в громадах і організаціях. Це в свою чергу стало наслідком цілого ряду терактів, які обрушилися в 2015 році в тому числі і на єврейські об’єкти.

Набагато більш тривожним фактом В’ячеслав Кантор зазначив наступне: антисемітизм змінився і з вулиць перебрався в інформаційне поле, а також в публічний простір і навіть на політичні трибуни. Антисемітські скандали торкнулися багато політичних сил, в засобах масової інформації та інтернеті посилилися нападки і агресія по відношенню до євреїв. Крім того, підкреслив Моше Кантор, антисемітизм ‘взяли на озброєння’ радикальні угруповання, в тому числі і політичні. Для самого Кантора всі ці тенденції є симптомами повторення вже відомого людству циклу, при якому праві і ліві радикалістів починають в своїй ідеології наближатися до нацизму і фашизму.

У цьому ж коментарі В’ячеслав Кантор зазначив і іншу проблему: в Європі, та й у світі, не існує єдиного конкретного визначення того, що ж вважати антисемітизмом, а тому ні суди, ні правоохоронні органи не мають достатніх фактів для ефективної боротьби з його проявами.

За підсумками 2016 року експерти, в тому числі і В’ячеслав Кантор, відзначили ще одну тенденцію, так само має відношення до антисемітизму і його формам: це так званий ‘пасивний антисемітизм’, який все частіше демонструє суспільство. Ця форма полягає в тому, що люди, самі не транслюючи антисемітизму, не заперечують проти його присутності в інформаційному полі, не припиняють його прояви і таким чином приймають і нормалізують його.

Мало хто звертає увагу і на те, наскільки поширена ненависть і нетерпимість у сфері спорту, особливо серед футбольних фанатів. Так, в кінці 2018 року відразу кілька антисемітських скандалів виявилося пов’язано з уболівальниками футбольного клубу ‘Челсі’, за що фанати були засуджені самим клубом. А на відеозапис потрапила пісня фанатів клубу ‘Брюгге’, в якій вони співають про спалювання євреїв, ‘так як євреї горять найкраще’.

В’ячеслав Кантор, коментуючи ці події, назвав їх не інакше як шокуючими і зізнався, що це лякає - в 21 столітті чути від європейців пісні, що прославляють фашистські війська і страти євреїв. При цьому ситуація лише ускладнюється тим, що хулігани впевнені - за їх витівками не буде якогось суворого покарання.

Як підкреслив Моше Кантор, антисемітські пісні подібного штибу відрізняються особливою жорстокістю, оскільки вони або закликають до вбивств, або відкрито звеличують геноцид, а тому каратися повинні відповідно. З цим зверненням Кантор виступив до всіх футбольним організаціям. На думку В’ячеслава Кантора, співати про спалювання євреїв - це підбурювати до насильства і вбивств, а таку провину не можна карати лише доганами, короткостроковими затриманнями і відлучення від спортивних матчів.

Втрата почуття безпеки

У 2017 році Центр Кантора знову наголосив на посиленні і трансформацію антисемітських настроїв. Незважаючи на те, що кількість насильницьких злочинів продовжило знижуватися, загальне почуття тривоги і втрата відчуття безпеки стали об’єднуючими для єврейських громад по всьому світу. Як зазначив В’ячеслав Моше Кантор, цитуючи опитування представників найрізноманітніших громад, євреї вперше з часів Другої світової війни відзначають той факт, що антисемітизм стає буденним і повсякденним явищем. 2017 рік також став роком резонансних вбивств у Франції, після яких багато євреїв в цій країні відчули загрозу, навіть проживаючи у відносно безпечних районах, і втратили впевненість в тому, що стіни їх власних будинків в змозі захистити їх. Чи потрібно говорити, що на цьому тлі знизилася і довіра євреїв до офіційних представників влади та правоохоронних органів. Як зазначив Моше Кантор, євреям доводиться жити в буквальному сенсі в постійному страху за своє життя.

Не менш страшним для пересічних євреїв стало і те, що антисемітизм все частіше став виявлятися в публічній політиці. В’ячеслав Кантор і зовсім зазначив трансформацію: радикально налаштовані політичні сили і угруповання вже не вдаються до закамуфльовані формам антисемітизму, вони відкрито звинувачують євреїв у всіх спокусах світу, говорять про єврейських змовах і так далі. Саме слово ‘єврей’ знову набуло лайливий характер, підкреслив Моше Кантор, і від цього лише сильніше відчуття, що суспільство нібито повернулося на 100 років назад.

Високий рівень стурбованості за свою безпеку серед євреїв відзначають і дослідники Євросоюзу. 11 грудня 2018 року було оприлюднено результати масштабного опитування Агентства Європейського союзу з основних прав (АОП), проведеного в 12 країнах-членах ЄС. В’ячеслав Моше Кантор побачив в результатах цього дослідження потужний сигнал про те, що в боротьбі з антисемітизмом просто необхідно переходити від слів до дій, причому в самий найближчий час.

Не дивно, що результати дослідження виявилися Яка ж тривожними, адже більше 90% всіх опитаних підтвердили, що на власному досвіді відчувають зростання антисемітизму в тій країні, де вони живуть. Джерелом антисемітизму як були, так і залишаються ЗМІ, публічний простір і особливо - інтернет, де пропаганда ненависті і агресії лише набирає силу і гостроту.

Кожен третій зізнався, що сам піддавався нападам, образам чи іншим формам переслідування за своє єврейське походження, відзначає В’ячеслав Кантор. Все це призвело до того, що зі страху за свою безпеку євреї самоізолюється, не відвідують єврейські заходи і організації, відмовляються від походів в синагогу, від участі в громадському життю. Розрив зв’язків посилюється втратою віри в закон і порядок, в те, що офіційна влада, незважаючи на постійні заяви про відданість справі боротьби з антисемітизмом, насправді здатні забезпечити навіть базову безпеку життя і здоров’я своїх громадян. Про це свідчать невтішні цифри: з тих, хто піддавався будь-якого роду нападкам і загрозам, більшість - близько 80% - навіть не заявили про подію в поліцію або кудись ще. Просто тому, що не бачать в цьому сенсу і не вірять в те, що справедливість восторжествувала б або щось змінилося б.

Як підкреслив Моше Кантор, все це призводить до ще однієї сумної цифрі: практично третина опитаних відкрито визнають, що роздумують над еміграцією, всерйоз розглядають можливість того, що доведеться покинути свої будинки і країни, де вони народилися і виросли.

На думку В’ячеслава Кантора, подібні результати досліджень як ніщо інше повинно просигналізувати владі Європи про те, як важлива реальна боротьба з антисемітизмом.

‘Багато європейських євреї вкрай стурбовані своїм майбутнім, - продовжив В’ячеслав Моше Кантор. - Вони втратили віру в органи влади, в своїх сусідів і лідерів своїх держав, і це стало причиною не тільки кризи в їх відносинах з ними, а й того, що зараз євреї емігрують або розривають всі зв’язки зі своєю єврейською громадою ‘.


ЩЕ ПОЧИТАТИ