Нова знайома

Робочий день пройшов досить гладко. Мене там добре зустріли і вже були бажаючі. Перукарня мені подобалася, ніхто мені не говорив про швидкість або мої помилки, майже всі робили у мене перший раз і не квапили. Я спокійно відпрацьовувала свої знання. Та й народ не була вибагливий. Звичайно були і ті, хто хотів “дорого-багато”, на таких я відпрацьовувала всі дизайни відразу: блискітки, стрази, фольгу та інше.

На роботі про мене знали мало, живу з батьками і хочу займатися нігтями, про свої доходи я нічого не говорила, мені завжди це виходило боком. Звичайно по моїх речей можна було зрозуміти, але зараз все ходять в брендових підробка, а мої жінки на роботі в моді зовсім не розуміли і були далекі від неї.

Після роботи я повернулася в свою нову квартиру. Було сумно дивитися на цю обстановку, на стелі потріскалася штукатурка, подекуди відійшли шпалери. Але я розуміла, що це мій тимчасовий варіант. Я дістала з валізи кілька речей, а так само засобів гігієни і пішла шукати душову.

Митися у взутті і з людьми по сусідству було не звично. Я трохи розбещена лежанням у ванній з ароматною піною, але мені потрібна була доросле життя, ось вона у всій красі. Я відразу знайшла, правда з плитою було не зовсім зрозуміло, було тут щось моє або я могла зайняти будь-яку. Є хотілося жахливо, після роботи я зайшла в магазин і купила пачку пельменів, благо у мене була в кімнаті каструля і трохи посуду. Я поставила воду під пельмені і пішла в кімнату. Треба було розкласти свої речі в шафу, шкода він був зовсім маленький і туди не можна було повісити речі, але наявність шафи вже радувало. За цей час вода повинна була закипіти і я пішла на кухню з пачкою пельменів.

На кухні, крім мене, стояла одна дівчина і щось готувала. Я про всяк випадок привіталася. Закинувши пельмені, я пішла назад в кімнату.

-Ти куди? - крикнула мене дівчина. - Новенькая чтоли?

-Я так. - я трохи розгубилася. - Піду речі розкладати.

-А як же пельмені?

Поверніться скоро, нехай варяться.

-Ти перший раз в гуртожитку?

Ага, а що?

-У нас не можна їжу просто так кидати, швидко твої пельмені з’їдять, навіть сирими. У нас тут одні голодні студенти. - вона засміялася.

Я так і не зрозуміла, це був жарт чи все серйозно, але про всяк випадок вирішила залишитися на кухні. Стояти біля плити було дуже нудно, я просто чогось постійно заважала пельмені.

-Мене Маша звуть. - дівчина простягнула руку.

-Я Катя. - мені було не звично вітатися за руку.

-Я живу навпроти тебе, так що заходь в гості.

-Спасибі, ти теж заходь, я тут нікого не знаю.

Маша пішла, а я нарешті дочекалася, коли мої пельмені будуть готові. Напевно це було найсмачніше, що я могла поїсти, після важкого дня. Тільки я поїла, як у двері постукали, я нічого не встигла відповісти, як до мене завітала Маша.

-Поела вже? Можна до тебе?

-Так, можна, проходь.

Ми з Машею сиділи і розмовляли, вона принесла печиво до чаю, але у мене не окащалось чайника, йти нікуди не хотілося, тому ми сиділи просто так.

-Зря ти двері не закриваєш, у нас тут буває по п’яні вламуються деякі, у мене завжди закрито. Дівчаток тут немає зовсім, одні мужики, студенти та дорослі тітки. А ти до нас як потрапила?

-Сняла кімнату у убощица з роботи.

-А де раніше жила?

-Знімаються з хлопцем, приїхала з села, тут нікого немає у мене. Ось пішла від хлопця можна сказати на вулицю, а прибиральниця допомогла. - я намагалася всім говорити одне і теж, правда на роботі була інша версія.

-Зря звичайно. - Маша уважно подивилася на мене.

-Що даремно?

-Зря ти вибрала цю общагу. Тут ми-заводські і студенти з області, контингент так собі.

-У мене не було вибору.

-Ну тепер будемо ходити один до одного в гості, ти не проти?

-Ні звичайно, мені тут зовсім самотньо.

Ми з Машею забалакались, вона була приїжджаючи, з області. Вийшла заміж, а потім особисте життя не вийшла, чоловік почав бити її. Вона теж колись втекла в цю общагу, потім їй допомогли влаштуватися на завод, так і залишилася тут.

Час за розмовою пролетів швидко, пора було лягати спати, ми з Машею попрощалися і незабаром я лягла. В голові було багато думок, найбільше я думала про батьків. Образа і жалість йшли вперемішку, як вони там, мене напевно вже шукають.

нова знайома.



ЩЕ ПОЧИТАТИ