Коля-Коля-8. Підступність мачухи (непридумана історія однієї родини)

Бабуся і дідусь зробили все, щоб два брати були дружні, і Володя став для молодшого Колі-Колі великим авторитетом.

- А знаєш, ти молодець, що не хочеш йти на чиновницьку роботу. Вона не для тебе. Я знаю це, - говорив він.

Сам старший брат працював в податковій інспекції. Вийшло так, що завод, на якому працював Володя інженером, закрили, і всіх скоротили. Така ж доля в це похмуре для багатьох час пострадянського періоду спіткала й інші заводи, і влаштуватися за фахом Володя довго не міг. Тому і погодився на пропозицію мачухи піти працювати до неї в податкову інспекцію.

Вона не сподівалася на те, що Володя буде корисний їй на роботі, вона сподівалася на інше. Її перезрілій дочки пора виходити заміж, а черга з кандидатур в чоловіки не вибудовується. А чим не жених старший син Миколи? Він і красивий, і зі зростом не обділений, не те, що цей нестерпний коротун Коля-Коля, він і розумний, має вищу освіту, займається спортом. Правда, молодший дочки на п’ять років. Ну і що? Що таке п’ять років?

Володя бачив дочку мачухи, але навіть і думки не допускав, що зможе стати їй чоловіком. Та й не знав він про плани мачухи. Він зрозумів це тільки пізніше, і щоб запобігти спробам, почав доглядати за співробітницею Розою, причому, таким чином, щоб це стало відомо мачусі. Результат не забарився: Роза була звільнена з роботи, а з самим Володею була проведена бесіда про те, що Роза не варто його уваги, так як вона і така і сяка. Мачуха наговорила про дівчину занадто багато невтішних, брехливих слів, в які він повірив.

Зв’язок з Розою припинилася, але і на дочку мачухи він не звертав ніякої уваги, наче й не розумів, що від нього хочуть. Це змусило мачуху шукати спільника в чоловіка, і знову поговорити з Володею відкрито сказавши, що від нього вимагається і що буде, якщо він не погодиться.

Разом з тим, розрив з Розою показав, що Володя не просто нею захопився, а закохався в неї. Він почав вживати всіх можливих спроби знайти її і знову налагодити з нею зв’язок. Його не зупинило й те, що Роза відразу після звільнення поїхала з міста в невідомому напрямку. Серед нечисленних подруг не знайшлося такі, хто б знав, де зараз Роза і де її шукати. Поради пошукати в мережі нічого не дали, він знав і раніше, що Роза була противницею викладати відомості про себе і свого життя, а тим більше, свої фотографії у всесвітній павутині.

Залишалася лише тітка, у якої Роза жила під час навчання і роботи в цьому місті. Але тітка наполегливо мовчала.

- Чи не велено говорити, - ось все, що Володя почув від неї в перші відвідини. Але саме через неї через рік він і дізнався адресу Троянди. Він розумів, що тітка це єдине джерело і не відступав від нього. Тітка жила одна, її мало хто відвідував і, як більшість одиноких людей, їй хотілося з кимось поговорити. Володя був хорошим співрозмовником, і особливо, що не менш важливо, хорошим слухачем. Заходив часто, і тітка з кожним разом приймала його більш привітно. Вона не могла байдуже поставитися до симпатичного їй молодій людині, не забувайте привітати її з різними святами і приходить в гості неодмінно з квітами.

Отримавши адресу і зрозумівши, що за вихідні туди не дістатися, Володя написав заяву на відпустку, яка була підписана мачухою зі словами:

- З подальшим звільненням.

Навіть, якщо б вона це не сказала, Володя все одно звільнився б. Працювати з мачухою стало неможливо. Та й сама робота не доставляла йому радість. Батько запропонував свою допомогу, але Володя відмовився:

- Сам влаштуюся.

Як начебто не так і далеко жила Роза, але ніякого прямого транспорту туди не було. Треба їхати спочатку поїздом, потім електричкою, а потім автобусом. Рівно добу пішли на те, щоб дістатися. Перша думка була зупинитися в готелі, відпочити, привести себе в порядок після дороги, а вранці знайти потрібний номер будинку. Але чим ближче він під’їжджав до Розіна містечку, тим сильніше було бажання знайти негайно. Та й як можна спокійно готуватися до зустрічі, якщо знаєш, що Улюблена тут, зовсім поруч.

коля-коля-8. підступність мачухи (непридумана історія однієї родини)

Вже починало сутеніти, коли Володя побачив будинок Рози. Перше, що кинулося відразу в очі, це натягнута посередині двору мотузка, повністю заповнена пелюшками і сорочечки.‘О, у Рози сестричка або братик є’ - подумав він. Володя оглянув ворота, але дзвінка не виявив і, відкривши хвіртку, почув гавкіт наближається величезною чорною собаки. На порозі будинку з’явилася літня жінка.

- Жучок! Сидіти! Без тебе обійдемося! - сказала вона, - Я, здається, знаю, хто до нас завітав, - і звертаючись до Володі, додала, - Ну, проходь… коли не жартуєш… папаша…

Папаша? Чому вона так сказала? За кого вона його прийняла? Це він папаша?

- Я бабуся Троянди, Марія Степанівна, а ти, значить, Володимир? З’явився…

- Так, я Володимир… Ось, приїхав за Розою… Марія Степанівна провела гостя в будинок. Всередині він виглядав набагато більше, ніж зовні. Світло, чисто і просторо. Мабуть, навіть занадто просторо і тому стояла біля вікна дитяче ліжечко здавалася зовсім маленькою.

- А Роза де?

- Роза повезла синочка в дитячу поліклініку.

- синочка? У Троянди є дитина? Вона вийшла заміж?

- Так як же вийшла? Цей охламон кинув її ще рік тому. Безсоромний… А тепер з’явився він. Так мені як сказала племінниця, що адреса тобі дала, і що їхати сюди зібрався, так я вирішила і на поріг тебе не пускати. І ти не думай, що ми з Розою щасливі бачити тебе тут і раді-радёшенькі твого приїзду. Знаємо: нічого хорошого від тебе чекати не доводиться.

Продовження тут



ЩЕ ПОЧИТАТИ